УДАНИЙ 1 (ВДАНИЙ), а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до удати 3, 4. [Кембль (Придивляється до фігурки):] Ха-ха-ха-ха! Та й здорово ж уданий! Як вилитий наш батько Годвінсон! (Леся Українка, III, 1952, 31).
2. у знач. прикм., рідко. Нещирий, награний. — Добрий день вам, панно Маню! — обізвався я з уданим супокоєм і подав їй руку (Ольга Кобилянська, III, 1956, 27); На обличчі Віри Павлівни грала усмішка, не знати тільки, чи удана, чи правдива… (Гнат Хоткевич, I, 1966, 38).
УДАНИЙ 2 (ВДАНИЙ), а, е, на що, до чого та без додатка, заст., рідко. Здібний. Він до всього вданий (Словник Грінченка); Наш рід не заможний, не кудлатий, як там кажуть, да уданий (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 425); Уданий на зальоти.