УЦІДИ́ТИ (ВЦІДИ́ТИ), іджу, ідиш, док., перех.
1. Налити, випускаючи цівкою, якусь кількість рідини; націдити. — Припрошуй [гостей], Ганю. А я піду та вціджу з барилка… (Микола Зарудний, На білому світі, 1967, 197).
2. вульг. Ударити. Чоловік обернув мішок на другий бік та як уцідить Вовка по голові, та й забив його на смерть (Іван Франко, IV, 1950, 56).