УЧТИ́ВИЙ, а, е, рідко. Чемний, ввічливий. — Чуєш, Мілечку, що за скромна дитина? — Добра і учтива дитина, — відповідає вуйко (Ольга Кобилянська, I, 1956, 161); І гарні обоє [Катруся та Павло], хоч з лиця воду пий, і розумні та слухняні в батьків, учтиві до старших (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 73).
УЧТИВИЙ
Тлумачення слова