УЧНІ́ВСТВО, а, сер.
1. Перебування в стані учня. За чотири роки учнівства хазяїн випустив хлопця майстром шевської справи (Петро Козланюк, Сонце.., 1957, 98); Для підготовки кадрів кваліфікованих продавців .. використовується бригадна форма учнівства (Комуніст України, 41, 1964, 20); Не в 30 років треба помітити талановиту людину і навіть не в 20, а раніше. Тільки в такому разі вона зуміє ще замолоду завершити період учнівства і перейти до творчої роботи (Наука і життя, 8, 1966, 23).
2. перен. Несамостійність, незрілість. Ранні поетичні спроби Кобилянської мають на собі сліди учнівства і наслідувань (Радянське літературознавство, 1, 1958, 43); В кожній літературі і на кожному етапі її історії є письменники, які переживають добу учнівства (Радянське літературознавство, 10, 1971, 11).