УЧАРОВУВАТИ (ВЧАРОВУВАТИ), ую, уєш, недок., УЧАРУВАТИ (ВЧАРУВАТИ), ую, уєш, док., перех.
1. Те саме, що зачаровувати 1. — Ти вчарувала його. Дала йому якесь дання (Іван Франко, I, 1955, 88).
2. Те саме, що зачаровувати 2. — Хіба я гірша за ту вашу західнячку? Не розумію, чим вона всіх вас вчаровує? (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 143); Липнева Полтава приваблює, вчаровує (Літературна Україна, 11.VII 1969, 1); Чи тебе так вчарували її чорні брови, чи тебе так приманили воли та корови?! (Уляна Кравченко, Вибр., 1958, 119); Не знаю, що мене до тебе тягне. Чим вчарувала ти мене (Іван Франко, XI, 1952, 7).