УБРУ́С, а, чол., заст.
1. Старовинний жіночий головний убір. Давнішим головним убором східнослов’янських жінок є намітка під назвою убрус (Народна творчість та етнографія, 6, 1969, 18).
2. діал. Скатерка. Сонце.. заглядало в блискучі келихи й чаші, що рядами стояли на столі, укритому убрусом, гаптованим золотом і сріблом (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 10); * Образно. Як медова сита, Всіх осінь ситила. Отож на певнім тижні Убрус гаптований стелила всім земля — І річ заходила в людей про весілля (Максим Рильський, Поеми, 1957, 234); * У порівняннях. Він стояв, спершись обома руками на стіл, на якому, наче великий убрус з дивними візерунками, лежала військова карта (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 253).