УБРА́ТИЙ (ВБРА́ТИЙ), а, е, діал. Дієпр. пас. мин. ч. до убрати 1. Інші й дивувалися, що ось така пишна, гарно вбрати пані та така приступна та приязна до селян (Дніпрова Чайка, Тв., 1960, 76); Онде катафалок.. До землі шовковим килимом покритий, І труна на йому пишна та багата, В золото і синій оксамит убрата (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 116); Каже Редька раз ледача, Лежачи у Мед убрата: — Ох, яка же я добряча Із тобою, Меде брате! (Іван Манжура, Тв., 1955, 262).
УБРАТИЙ
Тлумачення слова