УБРА́ННЯЧКО (ВБРА́ННЯЧКО), а, сер. Зменш.-пестл. до убрання. [Поет:] От працювати мушу, щоб підживити душу, на вбраннячко дружині, на забавки дитині, собі ж хоч би на хліб… (Леся Українка, I, 1951, 298); За півгодини, а може, й трохи пізніше мамина розумниця стояла вже перед матір’ю.. в легкому шовковому вбраннячку, в солом’яному брилі з розмашистими крисами (Дмитро Бедзик, Серце.., 1961, 135).
УБРАННЯЧКО
Тлумачення слова