УБОГОДУХИЙ

УБОГОДУ́ХИЙ (ВБОГОДУ́ХИЙ), а, е, поет. Убогий духом, духовно не розвинений, обмежений (у 2 знач.);
//  у знач. ім. Радуйтеся, вбогодухі, Не лякайтесь дива (Тарас Шевченко, II, 1953, 291).