УБІРЧИК (ВБІРЧИК), а, чол. Зменш.-пестл. до убір. А Маруся, притихнувши, слухала, як багата удова, злакомившися на червонії червінчики та на пишні убірчики, силою-неволею віддавала дочку свою, одиначку, за Янчика, великого розбійничка (Гнат Хоткевич, II, 1966, 18).
УБІРЧИК
Тлумачення слова