УБІ́ЛЕНИЙ (ВБІ́ЛЕНИЙ), а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до убілити. Ми непомітно .. прийшли до села.. Спинилися коло чепурненької, гарно убіленої хати (Степан Васильченко, II, 1959, 508); Ще ж влітку він звав її [Христину] за дрібний зріст рукавичкою. А це, дивись, скільки за одну зиму прибавилося росту і вималювалось принади на вбіленому личку (Михайло Стельмах, I, 1962, 54); А рушники все гарні, біло-біло убілені, повишивані орлами та червоним хмелем (Нечуй-Левицький, I, 1956, 94).
УБІЛЕНИЙ
Тлумачення слова