УБЕЗПЕЧУВАТИ (ВБЕЗПЕЧУВАТИ), ую, уєш, недок., УБЕЗПЕЧИТИ (ВБЕЗПЕЧИТИ), чу, чиш, док., перех.
1. Захищати, охороняти від чого-небудь; запобігати якійсь небезпеці. Кохана! Не тремти перед мечем кривавим, Він радощі земні вбезпечує всім нам… (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 375); Козацький одяг, добра шабля і слава цілком убезпечили його [Богуна] від усяких несподіванок (Яків Качура, Вибр., 1953, 42); Щоб убезпечити Київ від посягань інших князів, він [Юрій Долгорукий] у стратегічно важливих пунктах — Вишгороді, Білгороді, Каневі і Переяславлі — садить княжити своїх синів (Нариси стародавньої історії УРСР, 1957, 569).
2. чим, рідко. Те саме, що забезпечувати 1. Сподівався [Антін Андрійович], що за допомогою своєї майстерні він зможе убезпечити себе достатнім реманентом, щоб перегорнути ще не зрушені землі, на яких незабаром забуяє благодатне море хлібів (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 200).