ТИВУ́Н, а, чол. Те саме, що тіун. І княжі тивуни ярились, щоб свічку-красуню згасить, Та ми і од них одкупились, А свічка і досі горить (Іван Кочерга, П’єси, 1951, 122); Мусій зрадів, що, певне, недовго буде морочитись із рибою, і вже прицілювався, де стати, коли тивун, який збирав митне, зупинив йому коней (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 381).
ТИВУН
Тлумачення слова