ТИ́ВЕРЦІ, ів, мн. (одн. тиверець, рця, чол.). Племінна група східних слов’ян, що населяла територію в пониззі Дністра, Пруту й Дунаю. До утворення Київської Русі на території Східної Галичини жили східнослов’янські племена — дуліби, білі хорвати й тиверці (Наука і життя, 12, 1966, 39); Тиверці були одним із могутніх слов’янських племен, що мали.. багато укріплень — «градів» (Комуніст України, 1, 1968, 38).
ТИВЕРЦІ
Тлумачення слова