ТИ́ТУЛКА, и, жін., розм. Те саме, що Титульна сторінка (див. титульний). — Я навіть ту присвяту з сонета переніс на титулку. Більш за те: хочу розшифрувати ваші ініціали у повне ім’я (Андрій Головко, II, 1957, 489); Бува, на титулці написано: роман, Насправді ж це… обман! (Любомир Дмитерко, В обіймах сонця, 1958, 165).
ТИТУЛКА
Тлумачення слова