ТИСЯЧОЛІ́ТНІЙ, я, є.
1. Який триває тисячу років; тисячорічний;
// Який триває дуже багато років. Протягом своєї тисячолітньої історії Київ багато страждав, але часто був і щасливий. Сьогодні щастя Києва — в його невпинній розбудові (Павло Загребельний, День.., 1964, 61); Не так ще багато літ минуло, як умер Довбуш і народилася його пісня, а от ввібрала вже в себе тисячолітню скорботу народу, сльози гір і осінню печаль осінніх полонин (Гнат Хоткевич, II, 1966, 158); Тисячолітня робота хвиль розбила виступ [скелі] на окремі шматки (Іван Багмут, Щасливий день.., 1959, 117).
2. Який існує, нараховує тисячу років. Тисячолітній дуб, що виростає з маленького жолудя, — звичайне природне явище (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 10); За легендою тисячолітньої давності, жили тут колись троє братів-молодців (Знання та праця, 7, 1966, 11).