ТИШИНА́, и, жін., рідко. Те саме, що тиша. Це було рано. Всюди панувала ще поранкова тишина (Ольга Кобилянська, III, 1956, 25); Стихає шепіт. Урочиста на парти падає тишина (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 67); Сині гори, далина. І на морі тишина (Володимир Сосюра, II, 1958, 33); На березі — життя: і гавкання, і крики. А в серці тишина незаймана живе (Максим Рильський, I, 1960, 153).
ТИШИНА
Тлумачення слова