ТИШКО́, а, чол., розм. Тиха, сумирна людина. Та й Заброда добрий тишко. Скільки разів приходив до них у госпіталь, а й натяку не подав про свою Оксану (Василь Кучер, Голод, 1961, 35); У казармі обурювались: — От тобі й тишко, от тобі й базікало… Чкурнув з-під носа, тільки його й бачили (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 227).
ТИШКО
Тлумачення слова