ТИШ, і, жін., поет. Те саме, що тиша. На бриючім бувало пролетиш, — прочешеш раз, прочешеш знов удруге, сипнеш свинцю: стає і гладь і тиш… (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 155); Умирає зажурене літо. Так прозоро… покора і тиш… (Володимир Сосюра, I, 1957, 226); Про що ті спогади? ..Про друзів лагідну розмову, про тиш дніпровську вечорову (Андрій Малишко, II, 1948, 111); Степів ранкова тиш, і міста пізній гомін.. Все будить у душі непереможний спомин (Леонід Первомайський, I, 1958, 473).
ТИШ
Тлумачення слова