ТИРЧАТИ

ТИРЧА́ТИ, чу, чиш, недок., діал. Стирчати. [Лучицька:] Шкода, що на веранді виноград і кручені паничі пожовкли… [Палажка:] Не диво, бо вже осінь, годі їм і крутитися: он як ще морозом приб’є, то тільки бадилля тирчатиме (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 426); В хаті було душно. Штукаренко мовчки підійшов до вікна і витягнув подушку, що тирчала в рамі замість вибитої шибки (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 290).