ТИРА́НИТИ, ню, ниш, недок., перех.
1. Виявляти деспотизм, жорстокість стосовно когось. Вище духовенство — єпископи і священики — походили виключно з монахів.., тому й не диво, що нижче світське духовенство вони тримали в темноті й убозтві і різними способами його принижували і тиранили (Іван Франко, XVI, 1955, 141).
2. Завдавати страждань, мук кому-небудь; зумисне мучити когось. Заговорили [опришки] про Дідушка, як він дійшов багатства, як швидко навчився панувати, як тиранив жінку і знущався з наймитів (Володимир Гжицький, Опришки, 1962, 203).