ТИ́ПИК, а, чол., зневажл. Людина з дивними або негативними рисами; тип (у 6 знач.).
ТИПИ́К, а, чол. Церковний устав. Що піп, той типик (Словник Грінченка)
♦ Вказати типики кому, заст. — провчити когось; Тямити всі типики, заст. — знати весь порядок чого-небудь, бути добре ознайомленим з якоюсь справою.