ТИПО́ВІСТЬ, вості, жін.
1. Властивість за значенням типовий 1, 2. Типовість обличчя; Елітою називають здорову насінну картоплю, що має стопроцентну сортову чистоту, найбільшу типовість для даного сорту й високу врожайність (Колгоспник України, 7, 1957, 40).
2. Поєднання в одній особі, в одному явищі індивідуальних, своєрідних рис, ознак і властивостей, характерних для сукупності осіб, явищ; єдність загального та індивідуального в художньому образі. Свідоме перебільшення, загострення образу не виключає типовості, а повніше розкривав і підкреслює її (Максим Рильський, III, 1955, 159); Життєздатність і колосальна сила естетичної дії народної музики пояснюється передусім типовістю її музичних образів (Мистецтво, 6, 1955, 7); Велике життя кращих творів наукової фантастики — в перспективності наукової мрії, в соціальній насиченості, в типовості характерів, у тонкому психологічному аналізі (Вітчизна, 8, 1961, 208); Правдивість художніх деталей, поряд із типовістю характеру та обставин, є важливою рисою реалізму (Радянське літературознавство, 5, 1967, 59).