ТИНО́ЧОК, чка, чол. Зменш.-пестл. до тинок 1, 2. Якби мені не тиночки Та не перелази, Ходив би я до дівчини По чотири рази (Українські народні пісні, I, 1964, 180); [Домаха:] Чого ж тая хмелинонька На тиночок похилилася, Чого ж тая дівчинонька Та тяженько засмутилася? (Марко Кропивницький, II, 1958, 125).
ТИНОЧОК
Тлумачення слова