ТИ́ННЯ, я, сер. Збірн. до тин. Наліталося по світі, Натомилось павутиння — Почіплялося на вітті, Пообсновувало тиння… (Іван Вирган, В розповні літа, 1959, 115); В повітрі вже тепліло. Навкруги Вода сліпила очі, а під тинню Вже стежка протряхала (Василь Мисик, Біля криниці, 1967, 120).
ТИННЯ
Тлумачення слова