ТИМПАН 1, а, чол. Стародавній ударний музичний інструмент; вид литавр. Настане час, і з тим новим псаломом [псалмом] Ми підемо по стогнах городів І воздамо з тимпанами та дзвоном Хвалу йому, заступнику рабів (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 37); * У порівняннях. Сито, мов тимпан, зняла над головою — І поміж птицями танечною ходою Побігла (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 157).
ТИМПАН 2, а, чол., архт. Трикутне поле фронтону з живописними або скульптурними оздобами.