ТИ́ЛЬНИЙ, а, е. Задній, зворотний, протилежний передньому, лицьовому. Матвій Матвійович сидів на балконі з тильної сторони будинку, нічого не чув і не бачив (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 48); Визирнув я з віконця, що у тильній стіні: місячно, ясно надворі, видно все, як удень (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 171);
// Обернений назовні, зовнішній. Голова [засідання] підвівся, оглянув уважно присутніх у залі засідань, зняв окуляри і, протираючи тильною стороною долоні чоло, оголосив перерву (Натан Рибак, Час, 1960, 732).
ТИЛЬНИЙ
Тлумачення слова