ТИХОВІ́ЙНИЙ, а, е, поет., рідко. Який тихо віє, слабо коливається. І чайка повільно летить,.. Між мляво похилених віт димком тиховійним розтавши (Микола Бажан, Роки, 1957, 191); * Образно. Були в житті моїм хвилини, Коли нове і потайне. Щось невідоме, поставало В душі стурбованій моїй І тиховійним чар ом мрій Жадливе серце напувало (Микола Чернявський, Поезії, 1959, 96).
ТИХОВІЙНИЙ
Тлумачення слова