ТИХОСЯ́ЙНИЙ, а, в, поет. Який сяє тихим, рівним, спокійним світлом. Снились їй ночі в серпанках сріблястих, Зір тихосяйні лампади (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 222);
// З таким світлом. Блакитна тихосяйна ніч стояла в своїй довершеній красі над лісовим хліборобським краєм (Михайло Стельмах, I, 1962, 473).
ТИХОСЯЙНИЙ
Тлумачення слова