ТИХОМИРИТИ, рю, риш, недок., перех., розм. Заспокоювати, угамовувати кого-, що-небудь. Андрієві страх прикро було слухати сю сварку. Він почав тихомирити діда (Іван Франко, I, 1955, 290); Чіпці хоч і гірка була материна догана, та недавня радість тихомирила його серце (Панас Мирний, II, 1954, 241); Підоймили [підняли] діти Івасика, пообтирали кров, повитягали хрущі з кучерів, стали його тихомирити (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 156).
ТИХОМИРИТИ
Тлумачення слова