ТИХЕ́НЬКИЙ, а, е. Пестл. до тихий. А я, з того дива, до неї на сміх і собі тихеньким голоском: — Доброго здоров’ячка, Палазю! (Нечуй-Левицький, II, 1956, 12); Дарці стало шкода лагідної тихенької панночки (Леся Українка, III, 1952, 633); Поволі день погасав. Тихенький вітерець дихнув на діл (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 373).
ТИХЕНЬКИЙ
Тлумачення слова