ТИХЕНЬКО. Присл. до тихенький. Груша з зломленою верховиною біля хатки вбралася у листву й почала тихенько шелестіти ранками (Марко Вовчок, I, 1955, 316); Діденко навіть засовався на стільці й тихенько чортихнувся (Андрій Головко, II, 1957, 522); Сніжок води злякається, Тихенько тануть стане (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 231); Я дуже втомився, ведучи довгу розмову. Тому я заплющив очі і став тихенько дрімати (Юрій Яновський, II, 1958, 132).
ТИХЕНЬКО
Тлумачення слова