ТИКАНИЙ

ТИ́КАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до тикати1 I, 2, 5—7. Високий по коліна мох буяв, ніколи не тиканий (Ольга Кобилянська, Вибр., 1949, 301);
//  тикано, безос. присудк. сл. Вони йдуть до пана на роботу тепер, коли у самих ще нічого й не тикано (Іван Франко, II, 1950, 45).