ТИЧИ́НКА, и, жін.
1. Зменш. до тичина. По невеликих тичинках вився горох, квасоля (Панас Мирний, IV, 1955, 205).
2. бот. Чоловічий орган розмноження квіткових рослин, в якому утворюється пилок. Діловито він [джміль] хазяйнував між тичинок, потім виліз звідти, весь у золотому пилку, і, знявшись у повітря, зник за кущами (Олесь Донченко, VI, 1957, 195); Я вже вивчала ботаніку і тому легко знаходила і тичинки і маточки (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 41).