ТВЕРДУВА́ТИЙ, а, е. Трохи твердий (у 2—4 знач.). Недостатньо розмочені гриби при варінні не розварюються, залишаються твердуватими, шкірястими (Українські страви, 1957, 219); Твердуватий характер; * Образно. Вітер у лісі вщух, та коли проїжджали широкі галяви, він налітав справа і бив по конях та по Семенові твердуватим крилом (Євген Гуцало, Скупана.., 1965, 107).
ТВЕРДУВАТИЙ
Тлумачення слова