ТВЕРДЮ́ЧИЙ, а, е, розм. Дуже твердий (у 2, 3 знач.). Спробували наші руки й твердючої грабової породи. Хто вперше в житті заходиться коло неї з пилкою, напевне, думає: чи то часом не обернулася на камінь ця деревина? (Ігор Муратов, Буковинська повість, 1959, 54).
ТВЕРДЮЧИЙ
Тлумачення слова