ТВАРИ́ННИЦЬКИЙ, а, е.
1. Стос. до тваринництва, пов’язаний з ним. Без достатку кормів неможливо добитися збільшення поголів’я худоби і виробництва тваринницької продукції (Хлібороб України, 9, 1963, 8); — Споживачі продукції нашого заводу — це інші хімзаводи та тваринницькі господарства (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 128); Тваринницька ферма;
// Признач. для тварин. Тваринницькі приміщення.
2. Прикм. до тваринник. Бригад у колгоспі п’ять: три польових, одна городня та одна тваринницька (Остап Вишня, I, 1956, 365).