ТУЖБА́, и, жін., рідко. Те саме, що тужіння. За нудивсь я тяжко, — Ні душі нема: Горе нерозважне Та тужба сама! (Павло Грабовський, I, 1959, 218); Плач і тужба в хаті, У головах над труною схилилась Легейдиха, перша на всю слободу плачниця (Андрій Головко, II, 1957, 319).
ТУЖБА
Тлумачення слова