ТУЖА́ВИЙ, а, е. Щільний, тугий, не м’який. По збляклих тужавих луках перед ними вже пролягли свіжі сліди наших танків (Олесь Гончар, III, 1959, 165); Глина тужавими брусками лежала на широкій липовій дошці і ждала доторку пальців (Павло Загребельний, Диво, 1968, 33);
// Налитий, пругкий. Пахучі, тужаві Наші яблука й груші — найкращі сорти! (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 45); Тиша первозданна, тільки жайворонки видзвонюють у вишині та шелестить тужавий колос (Іван Цюпа, На крилах.., 1961, 329).
ТУЖАВИЙ
Тлумачення слова