ТУЖАВІТИ

ТУЖАВІТИ, іє, недок. Висихаючи, робитися твердим, щільним, тугим; тверднути. Після весняної поводі спадали річки, пересихали ручаї і тужавіли болота (Іван Ле, Наливайко, 1957, 427); Сонце пробилося крізь туман, гріло землю, і вона парувала стиха, тужавіла: дороги просихали (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 356);
//  Наливатися, робитися пругким. Рання волинська осінь особливо принадна.. В таку пору в озерах яснішають води, наливаються соком антонівки, тужавіє на городах капуста (Микола Олійник, Чуєш.., 1959, 3); Ледь облетів з нього ніжнозолотий пил цвітіння, і колос уже тужавів (Іван Микитенко, II, 1957, 396); Швидко гоїлася рана. Тужавіли м’язи (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1936, 195).