ТУТУКАТИ, аю, аєш, недок., розм.
1. Утворювати розмірені уривчасті звуки; часто тукати, стукати. Тутука дятел в сук (Валер’ян Поліщук, Вибр., 1968, 58);
// Часто стріляти, утворюючи звуки, здалеку схожі на стукіт. Мов дятел,..тутукав кулемет (Петро Панч, В дорозі, 1959, 86).
2. Утворювати звуки «ту-ту». Паровоз тутукав; Автомобіль тутукає.