ТУШИТИ

ТУШИТИ, шу, шиш, недок., перех. Припиняти горіння чого-небудь; гасити. Тижні у полум’ї корчився хутір.. Тижні тушили пекельну пожежу (Олександр Олесь, Вибр., 1958, 229); На Герасимові тліла сорочка в кількох місцях, і він тушив її, мнучи полотно чорними руками (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 314);  * Образно. Озброїлись наші й погнали полки за полками обороняти австріяка од венгра, тушити пожежу, котра то там, то там прокидалася по Слов’янщині… (Панас Мирний, I, 1949, 232);
//  перен. Придушувати, приглушувати якесь сильне почуття (любов, гнів і т. ін.). Мовчанка.. гнів тушить (Номис, 1864, № 1117).