ТУРЕ́ЦЬКИЙ, а, е.
1. Прикм. до турки і Туреччина. — І ви, молдавани, Тепер ви не пани; Ваші господарі — Наймити татарам, Турецьким султанам.. Братайтеся з нами, 3 нами, козаками; Згадайте Богдана, Старого гетьмана (Тарас Шевченко, I, 1963, 97); Турок оступився, побачивши, як палають очі в молодого козака, що так вправно і лагідно розмовляв турецькою мовою з кримчаками (Іван Ле, Хмельницький, I, 1957, 379); Сорок запорозьких чайок випливали в Чорне море до турецьких берегів (Олександр Довженко, I, 1958, 266);
// Власт. туркам; такий, як у турків. Ганить Хапко турецьку люльку, а проте кортить його: а нехай би з такої потягнути разок (Марко Вовчок, VI, 1956, 278); — Ходім до турецької кав’ярні, там нас почастують чудовою турецькою кавою (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 55).
Турецька канапа (софа); Турецький диван — широка канапа, звичайно оббита килимом. В просторій, але низькій горниці стояли коло двох стін широкі турецькі софи (Нечуй-Левицький, V, 1966, 107); Турецька шабля — шабля з дуже вигнутим, серпастим лезом. Шляхтичі й лицарі замовляли собі шоломи і шаблі, вибирали.. коштовні ланцюжки чи то держаки й піхви до меча або до кривої турецької шаблі (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 7); Турецька шаль — шаль з особливим забарвленням і візерунками, які формою нагадують огірки. Слуги та джури вже обкручували товстенний поперек обозному малиновим поясом з турецької єдвабної шалі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 23); Турецький барабан — тулумбас. Літаври лящать, аж відляски розходяться; турецький барабан стогне та охає (Панас Мирний, III, 1954, 263); Турецький килим — килим з особливими візерунками й забарвленням. Сіро-жовте поле.. зливалось з морем дахів, що блищали й переливались на сонці червоною, зеленою й сірою черепицею, немов турецький килим (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 122); Великий курінь.. Біля стін — лави, вкриті турецькими килимами (Олександр Корнійчук, I, 1955, 223).
♦ Голий, як турецький святий див. голий.
2. Уживається як складова частина ботанічних назв, термінів. Навдивовижу всім турецький огірок (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 79); — Ось тобі, Данилку, і степовий турецький сльоз, — сказав прадід і нахилився до квітки (Юрій Яновський, II, 1958, 188); От аби ще на мені галіфе було, то пишався б я, мов турецький біб у горосі (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 114).