ТУПОТНЯ́, ї, жін., розм. Сильний тупіт. Тут ржання кінське з тупотнею, Там разний [різний] гомін з стукотнею, Скрізь клопіт, халепа, сто лих! (Іван Котляревський, I, 1952, 233); Його тираду перервала тупотня ніг у коридорі (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 209).
ТУПОТНЯ
Тлумачення слова