ТУПОГОЛО́ВИЙ, а, е, розм. Нерозумний, некмітливий; туполобий. Тупоголовий учень;
// у знач. ім. тупоголовий, вого, чол. Нерозумна, некмітлива людина. — Любий товаришу, ваш винахід проб’є тім’я тупоголовим (Олесь Донченко, II, 1956, 335).
ТУПОГОЛОВИЙ
Тлумачення слова