ТУПА́К, а, чол.
1. Велика тупа сокира;
// Затуплене знаряддя (про ніж, сокиру і т. ін.).
2. перен., розм. Про тупу, розумово обмежену людину. — Нечулі, обмежені тупаки. Сліпі кроти. Не вміють вони підійти до дитини! (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 354).