ТУНЕЛЬ

ТУНЕ́ЛЬ, ю, чол. Споруда у формі наскрізного проходу під землею або в горах (для транспорту, пішоходів, каналу, підземних комунікацій тощо). Тунель! І дим влетів мені в вікно гіркою хмарою (Леся Українка, I, 1951, 235); Гримлячи в тунелях, наш ешелон пролітав ті самі міжгір’я, де торік були наші вогневі (Олесь Гончар, III, 1959, 339); Микола йде.. довгим підземним тунелем на глибині п’ятисот метрів під землею (Дмитро Ткач, Плем’я.., 1961, 209); Вони минули портові шлагбауми, пройшли холодний гучний тунель попід мостом, вийшли на рівні вулиці (Іван Микитенко, II, 1957, 319);  * У порівняннях. Доріжка ніби пірнала в густий старий садок, як у тунель, пробитий в густому гіллі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 89);
//  перен. Довгий прохід, утворений чим-небудь. Провулок був вузенький, дерева поспліталися над ним гілками, утворивши низький зелений тунель (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 43).