ТУ́МБОЧКА, и, жін.
1. Невелика, невисока шафка, яку звичайно ставлять біля ліжка. Біля самого ліжка на тумбочці стояв маленький кошик з свіжими синіми квітами (Олесь Гончар, III, 1959, 320); Після обіду й відпочинку курсанти, взявши з тумбочок підручники, йшли знову до класів (Іван Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 24); Прокинувся [Ґонтар], коли в кімнаті вже всі спали. Тільки на одній його тумбочці під зеленим абажурчиком блимала лампочка (Яків Баш, Вибр., 1948, 50).
2. Те саме, що тумба 1, 3. Челкаш перейшов через дорогу і сів на тумбочку проти дверей шинку (Максим Горький, Опов., перекл. Хуторяна. 1948, 16); Андрій не пам’ятає, як він дійшов до трибуни, схожої на високу тумбочку (Олекса Гуреїв, Наша молодість, 1949, 138); За сигналом суддівського свистка на стартові тумбочки стають вісім спортсменок (Вечірній Київ, 23.XII 1968, 3).