ТУМАННО.
1. Присл. до туманний 2—5. Сніг падав безшелесно й рівно, Туманно танули огні (Максим Рильський, I, 1956, 29); Масовий характер революційного руху туманно, загально, але вже намічає свої шляхи (Василь Еллан, II, 1958, 65); Дуже мало, туманно пам’ятає Валерик своїх батьків (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 75); Він любив туманно висловлюватись (Семен Журахович, Звич. турботи, 1960, 43).
2. безос. присудк. сл. Про наявність туману. Було вітряно, туманно, безлюдно (Юрій Бедзик, Альма матер, 1964, 141).