ТУЛУМБА́С, а, чол. Старовинний ударний музичний інструмент, що мав форму мідної чаші (казана), обтягнутої з відкритого боку шкірою, по якій б’ють калаталом. Хмельницький зійшов з помосту, і, розтинаючи повітря на тисячі дзвінких скалок, заграли сурми і вдарили тулумбаси (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 14); * Образно. Тне гроза у тулумбас, Буря — на басолі… (Валентин Бичко, Сійся.., 1959, 408).
ТУЛУМБАС
Тлумачення слова